Журавель Алла Олексіївна, кандидат медичних наук, обласний експерт з дитячої кардіоревматології
– Артеріальною гіпертензією (АГ) у дітей вважається стійке підвищення артеріального тиску для конкретного віку, зросту та статі дитини і визначається під час трьох або більше вимірювань з перервою в 1-2 тижні.
Згідно зібраних даних, поширеність АГ в дитячому віці складає від 1 до 4,8%. У половини дітей захворювання протікає безсимптомно, що ускладнює його виявлення та своєчасне лікування.
Для раннього виявлення дітей з АГ важливо регулярно (при кожному зверненні до педіатра чи сімейного лікаря) вимірювати тиск. Причому достовірні дані можливо отримати тільки при використанні вікових манжеток різної ширини.
Діти, у яких виявлено підвищені показники артеріального тиску, спостерігаються у педіатра протягом місяця. Зберігання артеріальної гіпертензії при повторних оглядах є показом до ретельного обстеження дитини в умовах поліклініки або стаціонарного відділення з метою уточнення природи гіпертензії.
Лабільна артеріальна гіпертензія – це форма артеріальної гіпертензії, що характеризується нестійким періодичним підвищенням тиску переважно в денний час.
Стабільна артеріальна гіпертензія – це форма АГ, для якої характерне стійке підвищення тиску в денний, а часто і в нічний час. Діагноз гіпертонічної хвороби встановлюють лише у тих випадках, коли АГ зберігається протягом 1 року і більше або раніше – при наявності ураження органів-мішеней (ангіопатія, нефропатія, гіпертрофія міокарду лівого шлуночку).
Артеріальна гіпертензія може бути первинною (есенціальною) або вторинною (симптоматичною). Первинна АГ – самостійне захворювання, при якому основним клінічним симптомом є підвищення артеріального тиску з невідомих причин. Вторинна, або симптоматична, АГ – підвищення артеріального тиску, обумовлене відомими причинами – патологічними процесами в різних органах і системах.
Лікування
Основною метою лікування АГ у дітей є нормалізація цифр артеріального тиску та покращення якості життя.
1. При виявленні в дитини або підлітка артеріального тиску, що відповідає лабільній АГ, антигіпертензивну терапію не призначають. Рекомендують зміну стилю життя: зниження надмірної маси тіла за її наявності, рухову активність, дієту, збагачену продуктами, що містять калій і магній, призначають седативні засоби, антиоксиданти, ноотропи.
2. Якщо у дитини виявлено стабільну АГ (або у випадку гіпертонічної хвороби), тоді призначають антигіпертензивну терапію у поєднанні з немедикаментозною терапією.
3. Підбір гіпотензивного препарату здійснює лікар кардіоревматолог дитячий з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта, супутньої патології (ожиріння, цукровий діабет, порушення стану вегетативної нервової системи, гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, зміни функціонального стану нирок та ін.). Лікування починають з мінімальної дози і лише одним лікарським засобом, щоб зменшити можливі побічні прояви. При неефективності терапії одним препаратом можливе застосування поєднань декількох лікарських препаратів. Оцінка ефективності антигіпертензивного лікування проводиться через 8–12 тижнів після початку терапії. Оптимальна тривалість лікарської терапії визначається індивідуально в кожному конкретному випадку і складає від 3 до 12 місяців. Контроль за ефективністю лікування здійснюється 1 раз на 3 місяці.
Крім того, пацієнти повинні контролювати час пасивної поведінки, включаючи перегляд телевізору та гру в електронні та комп’ютерні ігри, і мати за мету досягнення такої активності менше ніж 2 години на день. Дітям віком понад 5 років необхідно кожного дня приділяти як мінімум 30 хвилин для помірних (аеробних) навантажень і по 30 хвилин 3–4 рази на тиждень — інтенсивних фізичних навантажень. Участь у спортивних змаганнях повинна бути обмежена лише при 2-й стадії АГ.